Світло в однорідному середовищі
поширюється прямолінійно.
Лінія, вздовж якої поширюється світло називають
променем світла. Якщо під час падіння променя світла на межу розділу двох
середовищ промінь змінює свій напрям, але залишається у даному середовищі, то
таке явище називається відбиванням світла.
Кутом падіння є кут між променем, що падає, та перпендикуляром до
відбиваючої поверхні, проведеним у точку падіння
променя.
Кутом відбивання є кут між відбитим променем та перпендикуляром до
відбиваючої поверхні, проведеним у точку падіння
променя.
Розрізняють дифузне (або розсіяне) і дзеркальне
відбивання. Дзеркальна поверхня відбиває світло в цілком певному напрямку. При
дифузному відбиванні світло розсіюється в усіх напрямках.
Для дзеркального
відбивання характерними є закони відбивання:
– падаючий і відбитий промені лежать в одній площині з
перпендикуляром, проведеним до відбиваючої поверхні в точці падіння;
– кут падіння дорівнює куту відбивання.
Хід променів при відбиванні світла має властивість
оборотності: якщо точковий об’єкт і його зображення поміняти місцями, то хід
променів при цьому не зміниться, зміниться лише їхній напрям.
Зображення предмета у дзеркальній
поверхні знаходиться на такій же відстані від дзеркала, як і сам предмет.
На лабораторній роботи ми повинні
переконатися, що кут падіння променя на поверхню дзеркала дорівнює куту
відбивання та відстань від дзеркала до предмета та його зображення в дзеркалі
рівні.
Немає коментарів:
Дописати коментар